21 травня Україна святкує День вишиванки — свято, яке об'єднує українців по всьому світу, нагадуючи про наше глибоке коріння та незламну ідентичність. Для нашого народу вишиванка — це значно більше, ніж просто красивий традиційний одяг чи святкове вбрання. Це наш національний оберіг, генетичний код та символ волі. Кожен орнамент, вишитий на полотні, зашифровує в собі багатовікову історію, молитву за кращу долю, любов до рідної землі та віру в перемогу.
З нагоди цього свята до Дня вишиванки працівники культури, бібліотекар спільно з старостою Нестоїтського старостату Суворовою О. М. вшанували пам’ять загиблих воїнів-односельців, символом пам’яті вишитою стрічкою.
Бібліотекар презентувала книжкову виставку "Вишиванка генетичний код нації».
Ми пишаємося тим, що можемо разом святкувати цей день — день краси, культури, єдності, сили духу та гордісті за те, що ми є українцями.
Моя вишиванка з тоненького льону.
На ній срібні квіти із шовку й озону.
З поліського вітру, з травневої зливи.
А поміж листочків шипшина і сливи.
На кінчику голки мої давні мрії.
На ниточці сльози невтішні, самії.
А хрестики з поту, з роботи і втоми.
Моя вишиванка - це крапки і коми.
Це слово батьківське. Це думка матусі.
Моя вишиванка - це хліб на обрусі.
Солодкі марелі у здобному струдлі.
З калини наливка у глинянім кухлі.
А ще ця весна у зеленім відтінку.
Це яблуня, грушка в хрещатім барвінку.
Солодке і гірке, що капає з гілки.
Це вікна і двері і хатні причілки.
Я шию роками, я шию словами.
Я - "щастя моє" - промовляю вустами.
Це щастя моє, що вишИвана доля
Пройшла через все і вернулась до поля.
До квітки-волошки, до ґедзя, до бджілки.
Моя вишиванка з вишневої гілки.
На ній ясне сонце, білесенький сніг...
Моя вишиванка - це мій оберіг!
